МДМА crystal Владикавказ

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т

Вот и наступил день, когда я решил заморочиться и купить закладки. Открыл я свой любимый сайт, который полностью посвящен наркотикам, и стал рассматривать опции. В глаза мне бросилась таблеточка под названием МДМА. "Эх, братцы, сегодня уж точно не упаду в ботаны", - подумал я.

После недолгих раздумий, я решил, что не плохо было бы сразу взять пару закладок. Ведь сколько можно каждый раз искать продавца? Решилось, сделано. Сделал заказ, и теперь оставалось только подождать. А в это время, чтобы не заскучать, решил собирать пазл из кирпичей.

Сидел я такой, вставлял кирпичи один за другим, и вдруг звонок. Почта сообщала, что посылка уже у меня на почте. "Это жестко, парнишка", - подумал я. Я уже много раз замачивался в наркотиках, но тут какой-то особенный настрой был. Просто чувствовал, что этот момент особенный, момент истины.

Прибежал я к почте, как будто меня гонят после ареста. Взял посылку и пошел себе, хихихикая на всё происходящее. Вернулся я домой и как только взял эти таблеточки в руки, понял, что сегодня я не отвертелся.

Хотя крышу я снимал и на грибочках, но это было совсем другое. То была простенькая халявщина, а сейчас я собирался покатать на этой штуке. Чувствовалось, что нервы шалят, и хочется чего-то действительно ого-го. "Копы могут быть везде, братцы, надо соблюдать осторожность", - подумал я и заметался по комнате.

Ответив нашему другу, ему сказали, что таблеточки хорошие и состоят из самого МДМА. "Шик-патлы, ну прямо шикардос", - подумал я и решился на попытку. Разогрел я сковородку, насыпал на нее сольки и стал разминаю наши закладки. "Ну что, таблеточка, если ты настоящая, то давай жги", - сказал я, крутя сковородкой.

Таблеточка:	Эй, чувак, ты готов замутить с главной героиней вечера?
Я:	Давай, давай, я чувствую в себе силу.

Поджег я сольки и ждал момента, когда наши закладки превратятся в надежную штуку. Смотрю и вижу, как они меняются, становясь все ярче и ярче. "Ух ты, чирка и пажилой барбос, аж глаза слезятся", - подумал я и приготовилась к встрече с этим наркотиком.

Вот и пришел этот момент, когда я должен был взять одну из наших закладок и положить ее в свой рот. Почувствовал, как она начала таять на моем языке и проникать в каждую клеточку моего организма. Я знал, что этот наркотик задавит все тягостные мысли и проблемы, и я смогу наконец-то насладиться жизнью от души.

Но тут ко мне подступили сомнения. "А не пошлют ли они каких-нибудь копов, когда я пойду нарядиться?" - внезапно возникла мысль, охватывая меня ужасом. Но потом я представил, как я буду кататься на этих закладках, как копы будут стоять сзади и думать, что это банальные таблетки. "Ахаха, эмоции будут на грани", - задумчиво сказал я, переключаясь в режим философа.

Все было готово. Они помогли мне собрать пазл из кирпичей, и я готов был влиться в этот адский водоворот наслаждения. На столе стояли наши закладки, готовые полететь прямиком в меня. Схватил я одну из них и положил в свой рот. "Пожелай мне удачи, солнышко", - прошептал я, чувствуя, как она начала действовать.

И тут я понял, что сегодня я просто должен был замочиться. Ботать что-то неинтересное, когда ты можешь провести свое время с закладками. Интересные эмоции, яркие краски и настоящая свобода. Вот что я получил в итоге. Ох, братцы, этот мир так прекрасен, когда ты знаешь, что ты на вершине. Никакие проблемы не страшны, никакие границы не существуют. Ты волен.

Так что, друзья, не бойтесь немного побаловаться и отдохнуть от рутины. Понимаете, нам всегда нужно что-то побаловаться, чтобы насладиться жизнью. А таблеточки всегда помогут нам расслабиться и окунуться в новые ощущения. Просто помните об осторожности и не попадайтесь на глаза копам. Удачи, и пусть ваш мир будет ярким и насыщенным!